Алопатія
З моменту появи писемності знання про лікувальні трави, лікарські препарати записувалися і зберігалися в храмах Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Індії, Вавилона. Під час розкопок біля Багдада знайдено глиняні таблички з медичним текстом, які можна вважати своєрідною фармакопеєю, найдавнішою з відомих в історії людства. У ній наводяться рецепти засобів, переважно рослинного походження. Також були окреслені способи приготування та застосування лікарських засобів. Згадка про появу аптек у великих містах Стародавнього Ірану відноситься до кінця III тис. до н. е. При аптеках того часу були поля для вирощування лікарських трав. Тривалий час викладання фармації було пов’язане з алхімією. Саме алхіміки вперше запропонували використовувати попіл і золу для лікування опіків, ртуть – для лікування сифілісу. Сурму, дьоготь, глину вони застосовували для лікування шкірних захворювань.
Розвиток поглядів швейцарського алхіміка і лікаря Парацельса про дію отрут призвів до виникнення алопатії, на якій заснована майже вся сучасна фармакологія.
З часів Київської Русі для лікування хворих широко використовували мазі-«мазуни», порошки-«порохи», настої та відвари. Їх готували знахарі, лікарі та ченці-родоначальники монастирської медицини. У дев’ятнадцятому столітті особливою популярністю користувалися ченці-лікарі Києво-Печерського монастиря. Свої ліки вони зберігали в «коморах» – перших прообразах аптек. У Києві перша аптека з’явилася за губернатора Дмитра Голіцина. Імператор Петро Великий видав відповідний указ 18 лютого 1715 року.
«Алопатія» – слово грецького походження, що поєднує слова “інше” і “хвороба”, свого часу було запропоновано німецьким лікарем і вченим Самуїлом Ганеманом (1755 – 1843).
Алопатія – дітище медицини. У цьому напрямі науки вважають, що хворобу необхідно пригнічувати, позбавляючись при цьому її синдромів. Дія препарату має обов’язково викликати ефект протилежного. Тобто у разі жару слід вживати жарознижувальний, у разі кашлю – такий, що пригнічує кашель, у разі діареї – закріплювальний і так далі.
Алопати – ті, хто використовували сильні мінеральні та хімічні засоби, хірургію і кровопускання і слідували концепції, згідно з якою мають бути усунені симптоми хвороби, що призведе до одужання хворого.
Алопатичні методи лікування залишаються головними в усьому світі. На ранніх етапах розвитку медицини зростанню популярності алопатії сприяло неабиякою мірою вчення римського (грецького походження) медика, хірурга і філософа Галена. Лікар склав геніальну збірку з алопатичного лікознавства – посібник для навчання багатьох поколінь лікарів і аптекарів.
Для виробництва алопатичних лікарських форм використовують сировину рослинного або тваринного (ембріонального) походження, а також речовини, отримані шляхом штучного лабораторного синтезу.
«Київська аптекарська мануфактура» (далі за текстом – “КАМ”) зберігає аптекарські традиції та відроджує виготовлення алопатичних лікарських препаратів за індивідуальними прописами, виписаними лікарями. Наші кваліфіковані фахівці готують алопатичні лікарські форми (краплі, розчини, порошки, емульсії, суспензії, лініменти, настої, відвари та супозиторії), потрібні для лікування різноманітних захворювань і підтримання імунної системи організму загалом.
У приготуванні лікарських засобів ми використовуємо тільки дозволені та зареєстровані в Україні субстанції, допоміжні речовини, матеріали первинного пакування, що відповідають вимогам нормативно-технічних документів, Державної Фармакопеї України, технологічних інструкцій та технічної документації.