Гомеопатію як метод лікування запропонував і розробив німецький лікар, професор Лейпцизького університету Самюель Ганеман (1755-1843) понад 200 років тому. Гомеопатія – частина наукової медицини, метод лікування мікродозами спеціальним чином приготованих природних лікарських речовин, що призначаються за особливими принципами. Найголовнішим із них є принцип подібності, який передбачає, що речовина, коли її приймають у малих дозах, має мати потенціал лікувати хворобу, мобілізуючи природну енергію організму, змушуючи його виліковуватися власними силами. Офіційне визнання Всесвітньої Організації охорони здоров’я цей метод одержав тільки 1994 року Гомеопатія офіційно визнана в Німеччині, Люксембурзі, Швейцарії та Великій Британії; широко розповсюджена у Франції; у США – поглиблено вивчається науковими інститутами.
Кожен організм індивідуальний, тому й може по-різному реагувати на однакові подразники й однаково – на різні подразники. Реакція відбувається залежно від «конституції» (всієї суми реактивних здібностей організму) і від умов зовнішнього середовища. При цьому препарати призначаються індивідуально з розрахунком особливостей хворого, історії його захворювання та основних симптомів. Гомеопатичні препарати, які використовують для лікування і профілактики гострих і хронічних захворювань, активізують шляхом потенціювання і динамізації. Завдяки численним розведенням навіть токсичні речовинні субстанції втрачають токсичність і перетворюються на енергетичні препарати.
Для виробництва таких лікарських форм використовують природні компоненти, зокрема мінерали, елементи тваринного (ембріонального) походження, біологічні матеріали, трави, а також речовини, отримані шляхом штучного лабораторного синтезу.
Гомеопатія традиційно розвивалася і розвивається як ефективний, зручний, позбавлений побічних ефектів і безпечний при грамотному використанні метод медицини.
Незважаючи на те, що гомеопатія відрізняється від традиційної медицини, обидві ці науки оперують практично однаковими поняттями і в жодному разі не суперечать одна одній. Лікар-гомеопат, як і інші лікарі, вивчає у ВНЗ ті самі предмети, науки, методи обстеження. Головна відмінність гомеопатії лише в тому, що класичні лікарі націлені на вивчення і лікування конкретної системи або органа, в якому помічено зміни, а гомеопат розглядає організм людини як єдину систему, в якій зміна роботи одного відділу або органу позначається на загальному самопочутті пацієнта. Лікар-гомеопат не знімає симптоми, що заважають нормальній життєдіяльності людини, він шукає причину захворювання і впливає на неї. Саме тому під час призначення лікування лікар-гомеопат дивиться на історію хвороби пацієнта в цілому, намагається знайти закономірності, оцінює скарги, минулі хвороби та відчуття пацієнта. Класичний гомеопат ретельно вивчає всі особливості пацієнта, призначає гомеопатичний засіб і спостерігає за розвитком реакції на нього, вносячи відповідні корективи в лікування.
У «Київській Аптекарській Мануфактурі» висококваліфіковані фахівці готують за класичним гомеопатичним методом гомеопатичні комплекси та однокомпонентні гомеопатичні лікарські засоби. Приймаємо рецепти на індивідуальне виготовлення гомеопатичних ліків.
Під час лікування гомеопатичними препаратами рекомендується відмовитися від вживання кави, чаю, спиртних напоїв, прянощів, оскільки ці речовини є антидотами для більшості ліків.
Антидо́т від др.-грец. ἀντίδοτον, букв. – що дається проти – лікарський засіб, що припиняє або послаблює дію препарату на організм.
